Світанковий вітер | Редьярд Дж. Кіплінг
XV сторіччя
(переклад з англійської: Оксана Самара)

О другій годині ранку відкрий вікно і послухай:
Почуєш ти кроки вітру, що сонце прийшов стрічать.
Дерева в тіні шепочуть, блищать під місяцем сухо…
Ще ніч глибока і темна, та вже минув її час.

В полях корови до рана пасуться й лягають кволо,
Дрімаючи ремиґають, і птах у плющах дріма:
Чичиркне і замовкає, а вітер блука довкола,
І мечеться вздовж дороги, допоки спаде пітьма.

Він вернеться, повен сили, мов ангел, крильми повіє,
І легко весь світ розбудить словами «Вже день! Вже день!»
І світло поля залиє, й птахи заспівають вільно –
І вітер в траві сконає. Вже день – він зробив своє.

Коли у лихій дрімоті весь світ безнадійно в’яне,
І гасне в пітьмі нещадній усякий стогін і рух –
Прокинуться раптом люди, бо луснули їх кайдани,
Й вітатимуть дружним сміхом свій вільний воскреслий дух.