Ми і Вони | Редьярд Дж. Кіплінг
(переклад з англійської: Оксана Самара)

Казали батьки і куми,
Сестри, брати і сини –
Всі люди, подібні до нас, – це Ми,
А решта – якісь там Вони.
Ми живемо між людьми.
На віддалі – лиш дикуни.
Та віриш: Вони кажуть нібито Ми –
Насправді якісь там Вони.

Ми ґречно до їжі взялись –
Виделки, ножі, тарілки…
Вони ж наминають свій рис
Із листя в обидві руки.
Із дерева ледве сповзли,
Як мавпи, гребуться в багні,
Ганьбисько! А дивляться так, ніби Ми –
Це миршаві ниці Вони.

Ми птаха б’ємо із рушниць –
Вони беруть лева на спис.
Ми одягом вкрили усе, окрім лиць, –
Вони не прикриють і низ.
Ми кличемо друзів в доми –
Вони лиш наллють їм води.
І попри це сміють казати, що Ми –
Це вщент безпросвітні Вони!

Ми двері візьмем на засов.
Ми м’ясо печем для смаку.
Вони хлебчуть квас або кров
Під скиртою у холодку.
З нас плату беруть лікарі.
З них мзду деруть чаклуни.
Нахабні поганці! Й кивають, що Ми –
Це вкрай нестерпні Вони!

А прийнято так між людьми,
(Не згодяться лиш дикуни):
Усі добрі люди, як ми – це Ми,
А решта – якісь там Вони.
Та в краю чужім поживи,
Та море якесь перетни –
І може так вийти (подумай!) що Ми
Це дійсно якісь там Вони!