Море і гори | Редьярд Дж. Кіплінг
(переклад з англійської: Оксана Самара)

Хто прагне моря? – гнані вітром солоні вали –
здійнята, спінена, спинена, звергнута товща імли –
гладко облизані гори води – безпінні, неспинні, лавинні –
й незмінні в екватора колі, в циклона кільці неодмінні –
море, що плинне щораз, і у плині своєму постійне:
море – разом – безмір і вир…
Саме так – не інак, саме так – не інак, прагнуть горяни гір!

Хто прагне моря? – безмірний підйом і виснажливий скид –
трепет, затримка і поверт, коли враз виринає бушприт –
рівні пасатні вали, що ховають сапфір поміж  збрижених брил –
і на рифи спрямований шквал, і на клівері грім з-під вітрил –
море дивує щораз, і щораз найнезмінніше з див:
море – разом – ярість і мир…
Саме так – не інак, саме так – не інак, прагнуть горяни гір!

Хто прагне моря? Миттєвих одмін в благодать від грізьби –
мурів туманних громаддя і бриз, що їх срібними крилами збив –
айсберг підточений ронить уламки і тріск стоїть на путі –
місяць зненацька вихоплює сховану брилу у білій воді –
море батьками здобуте, море мусять здобуть молоді:
море – разом – ангел і звір…
Саме так – не інак, саме так – не інак, прагнуть горяни гір!

Хто прагне моря? Цінніша дарована ним самота
за палаци царів, а глибини дорожчі за людні міста.
Суходіл, у пилу, між дерев, де убивця блукальця уб’є –
Суходіл, поза морем, що лоно стражденним підставить своє –
море зраджує першим, й останнім із тих, що не зрадять, стає:
море – разом – раб і кумир…
Саме так – не інак, саме так – не інак, прагнуть горяни гір!